Чому посуд ручної роботи притягує погляд та надихає?

Чи помічали ви, що посуд ручної роботи має свою власну енергетику?

Це через величезну різницю в процесах створення кераміки в заводських умовах і вручну.

Так, технологічно процеси проходять однаково: посуд формується з керамічної маси (у мене наша українська глина з Донбасу) потім оздоблюється, і проходить випал.

Але різниця в тому, що на заводах усі процеси механізовані, а в таких студіях як у нас все робиться вручну.

Кераміка створюється поетапно. Усі процеси потребують часу та зусиль:

1. Спочатку час на формування, тобто власне ліпка. Робота має висохнути повністю щоб перейти в наступний етап.

2. Потім підготовка до першого випалу. Я роздивляюсь кожну роботу на предмет того, чи гарно вона висохла, чи немає тріщин в основі, чи не деформувалася робота поки сохла. Також підшліфовую, якщо необхідно прибрати глиняні крошечки, або забрати те, що після випалу може стати гострим. До першого випалу робота доволі ніжна на дотик, як кусочок сухої землі. Після першого випалу вона стає твердою і кам'яною, тож гострі моменти треба зашліфувати до випалу. І після всих робіт і тестів робота вкладається у піч. Піч набирає десь 1000 градусів по Цельсію. Під впливом такої температури в глині відбуваються певні зміни на молекулярному рівні і крихкий черепок, основа, стає твердим.

3. Коли піч охолоне до кімнатної температури після першого випалу, роботи дістаються з печі і готуються до другого глазурного випалу. На кожну окрему роботу я вручну наношу пензлем кольори, поливаю глазур'ю, протираю глазур де її не має бути і вкладаю в другий випал. Глазурний випал роблю також десь на 1000 градусів. Під впливом температури глазур розплавляється в рідкий стан та припікається до керамічної основи. Коли піч холоне глазур скляніє, тому що по суті глазур - це скло. Саме тому більшість посуду глянцева. Існують і матові глазурі. То теж скло, але технологи довели його склад до того, щоб воно після випалу не блищало.

4. Два випали - це обов'язкова технологія для того, щоби сира глина перетворилася в справжній функціональний посуд. Але я ще роблю третій випал. Молочіння. Я обробляю задню сторону тарілочок звичайним молочком і ставлю в піч на 350 градусів. Молочко підгорає і дає такий приємний насичений коричневий колір. Через те, що молочена частина посуду глазур'ю не вкрита - то вона виходить матова, і шершава, тобто такстура випаленої глини.

Молочіння це наша традиційна українска техніка з віків, коли ще не було винайдено глазур. Господині ставили молочко в глечиках грітися в свої печі. І стали помічати що після молочка черепок менше набирає воду, тобто стає більше функціональним, і це подовжує йому життя. Це спостереження швидко стало поширювалося, бо у них існувала проблема в тому, що глечики швидко псувалися, і це спостереження розлетілося так, що дійшло до наших часів.

До поширення кераміки ручної робити до того маштабу який є зараз, років з 10 тому, молочіння вважалося суто етнічною технікою, і прираховувалося до народних. А я з гордістю можу сказати що я посприяла новому погляду на цю техніку і вдихнула в неї нове життя.

Коли я починала вчитися ліпити, мені дуже хотілося робити коричневий матовий низ у моїх робіт. Тоді ще ніхто не молочив серед майстрів ручної роботи. І я не знала про цю техніку, я фарбувала в коричневий в іншій техніці, і то було так довго.. і не те щоби гарно 😅 я пожалілася вчителю про це, і він мені порадив спробувати молочіння. Я спробувала, і то була любов з першого дотику. Поєднання глянцевої поверхні вкритої глазур'ю та матової частини плюс темний колір - це було 💔

До того зустрічалися лише повністю молочені роботи, або повністю глазуровані. Поєднання до того ніхто не робив. І то був дійсно вау-ефект. 

Мій експеримент вразив багатьох, хто тоді ходив в ту саму студію. Дехто вже мав доволі велику аудиторію в Інстаграм, тож розлетілося в маси доволі швидко. Зараз молочені роботи зустрічаються дуже часто. І можна точно сказати, що майстри і не знають звідкіля взялася ця лінія поєднання. А мене це дуже тішить. Радію щоразу, коли зустрічаю це. Що я стала дотична і положила початок україно-сучасного ф'южн погляду на кераміку. Це до мурах торкається самої душі.

5. Повертаємось до процесів. В молочному випалі молоко підгорає, і воно трошки чадить. І цей чад осідає на глазур. Тож з молочного випалу роботи виходять такі брудненькі. І останній етап на завершення - я перемиваю і відмиваю від чаду кожну тарілочку.

Готово!

Усі процеси і етапи займають десь два тижні.

Потім я роблю фото, обробляю кожне, для того щоб кольори на фото були ближчі до кольорів в реальності. То велика робота, тому що фото спотворює кольори, а хочеться щоб мої клієнти бачили на фото виріб ближче до того що приїде до них, або до їхніх близьких, кому призначається моя робота як подарунок.

І вже після того я додаю їх на сайт або в Інстаграм.

Кожен виріб проживає ціле життя від моменту коли він ще є просто кусочком глини до моменту коли ви відкриваєте коробку на пошті. І кожен етап я роблю для вас вручну, насичуючи і наповнюючи виріб своєю енергетикою. То є дійсно так, що виріб передає енергетику майстра. І саме тому я глибоко вважаю, що кожна моя робота має душу і передає її вам, ті вібрації які складно описати словами, тому що це відчуття.

Кераміка ручної роботи притягує погляд та надихає саме тому, що вона жива. Вона тепла. Вона має душу майстра, який створив її, вкладаючи багато праці та любові на кожному етапі виробництва. 

Її хочеться брати в руки, просто тримати та грітися. Вона наповнює простір, а й отже і життя змістом. Цінувати та піклуватися про свій дім - це турбота про себе в першу чергу.