Як я почала займатися керамікою?
Я вирішила розпочати наповнювнення блогу з запитань, які я найчастіше чую від гостей студії. І сьогодні хочу розказати, як я прийшла до кераміки ручної роботи.
Спочатку я зустрілася зі світом ручної роботи вцілому. Вперше я побачила щось створене руками на кухні у знайомої, до якої я випадково (звичайно, що ні) завітала на чай.
То були жіночі прикраси, створені її сусідкою.
Дівчина дуже просто і легко промовила: «так, це я зробила.. так, це можна купити, я продаю свої роботи» що мене це настільки вразило.. Щось несподівано перевернулося всередині.. виявляється, у нашому світі можна щось створювати своїми руками, і люди це купують.. то був далекий 2010 рік.
Потім я побувала на ярмарку ручної роботи. І в мене перевернувся світ всередині знову. Щось покликало мене в душі, і я зрозуміла, що я дуже хочу бути частиною цього світу творців. Кожна людина талановита від народження. Важливо лише знайти своє. І я почала шукати.
Тоді наш місцевий хендмейд тільки починав народжуватися, і було дуже популярно зайти в крамницю для рукоділля, набрати всього, що сподобається, а вдома поєднати. Я одразу розуміла, що мені не туди. Бо якось не лежала душа. Кожному ж своє, правда? В’язати і вишивати я вміла. В дитинстві мені дуже подобалося це. Та тоді - теж не відгукнулося моїм. Ще в дитинстві я любила малювати. А ще у дитинстві я обожнювала канцелярію. Ми з подружкою брали папір, нарізали, склеювали, придумали прикольні обкладинки… так гралися. о! Це я би спробувала!
Я сходила на мк, де одна чарівна жінка показала мені як сшивали перші книжки у давнину, голкою з ниткою, вручну. Мені сподобалося. І я погнала! Я нарізала папір, сшивала, робила кайфові обкладинки, і людям подобалися мої роботи. В тому самому ярмарку я приймала участь декілька разів, продавала свої робити через інтернет. Було прикольно. Цим я займалася років з 2.. вже не пам’ятаю точно.. От гарний лайфхак для тих, хто хоче знайти щось до душі - пригадати що любив у дитинстві, і відштовхуючись від того можна накопати дещо дуже цінне, унікальне, і своє. Якщо не попадаєш одразу в яблучко, то це все рівно становить нас на шлях, і те саме точно знайдеться!
В якийсь момент (я вірю, що не просто так) я відчула, що мені досить. Все було гарно. Та за відчуттями, я вже не хотіла більше. Хоча ідей нереалізованих лишалося ще багато, як і планів на розвиток.. та в мене все - значить все. Я не буду себе примушувати щось робити якщо більше не підіймається енергія у той чи інший бік. І якось одного разу я сиділа з подругою у дуже атмосферному кафе, ділилася своїми переживаннями з цього приводу, і вона така подивилася на мене прямо в душу і каже: Іра, а ти знаеш, що у мене в інституті є кафедра кераміки? (Вона навчалася в худпромі на мистецтвознавця).
І я така: ЩООО? Я й гадки не мала, що для того, щоб зробити справжній посуд, утилітарний, з якого можна їсти, не треба мати завод чи жити у Китаї! (Ну бо там все робиться 🤷🏻♀️) І мене накрило хвильою щастя! Я пропала десь на тиждень в блогах присвячених стильному домашньому затишку, де через пост було про кераміку ручної роботи. Потім знайшлися пабліки, присвячені саме кераміці, де я надивилася таких чарівних див, що почала шукати, чи є хтось у моєму рідному Харкові, щоб навчив. Коли приходить час, все складається геніально вражаюче просто!
Я одразу знайшла майстра, одразу записалася, і їхала до нього не просто спробувати, а вже домовлятися за випал. Так в 2014 році мене завело в керамічну студію одного Майстра, мого Вчителя в майбутньому. То було дуже смішно, як я на свій перший мк я їхала з торбою глазурей різних (підготувалася 😁😁, купила завчасно), а виявилося, що майже нічого з того не підходить 🙈 деякі з них досі є в мене 😁 Після мк я купила в нього глини і поїхала щаслива додому.
Так і займаюся керамікою вже 11 років.
Мене часто гості студії питають: як я прийшла до кераміки? І я завжди відповідаю так: через пошук. Я шукала чим займатися. Мені дуже хотілося робити хендмейд бізнес, та спочатку не було чіткого розуміння що це буде. Пробувала різне, щось подобалося більше, щось менше. Але доторкнувшись до світу кераміки, я зрозуміла, що зараз мені це те саме. Шукати далі не хочеться, хочеться розвиватися в цьому ремеслі, вчитися. Прийшло відчуття: я знайшла!
Знаю багато історій, коли наприклад, людина починає чимось захоплюватися, потім робіт стає багато, і людина роздарює свої творіння близьким, потім знайомі просять продати їм роботи, потім з'являється паблік в соціальних мережах, потім починаються продажі вже незнайомим людям, і так йде поступовий розвиток.
Моя історія теж схожа, за однією поправкою. Я одразу виставляла свої роботи на продаж, бо мала вже такий досвід. І з самих перших кроків мої роботи забирали. Мене це дуже підтримувало і надихало.
І також я дійшла сюди дякуючи правді з собою. Я завжди стараюся дослухатися до себе. Чи задоволена я тим, що роблю сьогодні? Що я хочу робити сьогодні щоби відчувати день наповненим радістю? Інколи буває важко визнати, що те, що тебе надихало раніше більше так не надихає. Що теплі емоції охололи і треба йти далі. Та все на краще, бо поки я дихаю, я можу щось гарне створити на радість собі і людям.